Депресія і втрата сенсу
- Світлана Логвиненко

- 16 трав.
- Читати 1 хв

Ви прокидаєтесь вже втомленою. Ще до того, як встати, ще до того, як почався день.
Кожен ранок — це глухий примус. Зробити каву. Вийти. Відповісти. Не тому що хочеться, а тому що так треба. Тіло болить без причини. Пустка всередині, яку не можна пояснити нікому навколо — бо зовні все ніби нормально.
Помити голову — вже досягнення. А сон відтягуєте якомога довше, бо якщо заснути — настане завтра.
В екзистенційному аналізі ми не питаємо, що з вами не так. Ми питаємо: що для вас більше не має сенсу? Де ви загубили себе — і коли перестали це помічати?
Депресія рідко приходить нізвідки. Вона приходить туди, де людина довго жила не своїм життям. Де відмовлялась від себе — заради стосунків, очікувань, виживання. І в якийсь момент психіка просто зупиняється. Не ламається — зупиняється.
Якщо ви втратили будь-яку опору — ви не поламались. І ви не самі.
Разом ми повернемо зв'язок із собою і право знову почуватися живою.
Напишіть у WhatsApp — перша розмова безкоштовна.



Коментарі